Цитокіни - біологічно активні речовини пептидної природи, що регулюють широкий спектр процесів, що протікають в організмі. Термін «цитокіни» був запропонований N.Cohen і співавт. в 1974 р., у той період вважалося, що виробляються вони тільки клітками імунної системи й одночасно є її регуляторами. Однак в останні роки встановлено, що цитокіни можуть бути синтезовані й эндотеліальними клітинами, при цьому вироблювані ними цитокіни регулюють міжклітинні й міжсистемні взаємодії ,також беруть участь у регуляції процесів гемопоезу, визначають тип і тривалість імунної відповіді, стимуляцію або придушення росту клітин, їх диференціювання, функціональну активність, хемотаксису лейкоцитів, ангіогенезу. Вважалося, що цитокіни виробляються клітинами імунної системи, будучи одночасно і її регуляторами. В останні роки з'явилися дані, що продуцентами цитокінів можуть бути й ендотеліальні клітини. Цитокіни також беруть участь у регуляції процесів гемопоезу, імунної відповіді, запальних процесів; в ангіогенезі, апоптозі, хемотаксисі, ембріогенезі, ін. Продукція цитокінів визначає розвиток ряду захворювань, у зв'язку із чим ведеться пошук можливостей їхнього застосування (або застосування їхніх антагоністів) у терапевтичних цілях. Їхній біологічний ефект на клітини реалізується як позаклітинним, так і внутрішньоклітинним шляхом через взаємодію зі специфічними рецепторами, локалізованими на клітинній цитоплазматичній мембрані [13].

NK- клітини (натуральні кілери), найважливіші клітини із природною цитотоксичністю, є лімфоцитами зі властивостями спонтанно (без попередньої імунізації) вбивати клітини-мішені, в тому числі клітини пухлин і клітини, уражені вірусом. Перш за все, вони беруть участь і в процесах імунорегуляції. Цитотоксичний ефект NK- клітин не підлягає рестрикції в межах головної системи гістосумісності (МНС). Активність NK- клітин досліджується в цитотоксичних тестах з коротким часом інкубації (як правило, 4 – 6 годин), у людини її найчастіше визначають на лейкозній лінії К 562. NK- клітини в середньому становлять 10% лімфоцитів периферичної крові людини. Більшість з них мають морфологічну будову великих гранулоцитарних лімфоцитів (large granular lymphocytes - LGL).

NK- клітини, а ще конкретніше – феномен природної цитотоксичності, - було відкрито на початку 70-х років під час досліджень специфічної цитотоксичності осіб з пухлинами. У цих пацієнтів неочікувано реактивність лімфоцитів крові щодо власних або гістогенетично споріднених злоякісних клітин часто була меншою від реактивності лімфоцитів здорових осіб. Теоретично останні мали б бути неактивними. З часом стали вважати, що здатність лімфоїдних клітин спонтанно вбивати клітини пухлин є фізіологічною в здорових осіб і що лімфоцити із природною протипухлинною цитотоксичністю не є субпопуляцією Т-лімфоцитів, а становлять окрему популяцію клітин. Це стало вступом для введення їх загальноприйнятної назви - NK- клітини.

У певний період висловили припущення, що крім NK- клітин існують NС -клітини (natural cytotoxic cell), чиї спонтанні цитотоксичні властивості щодо клітин-мішеней, “не вразливих” на лізис NK, котрі переважно походять із солідних клітин, мали б проявлятись після тривалішого часу інкубації in vitro (18 – 24 годин).

Оскільки до цього часу не вдалось морфологічно однозначно ідентифікувати ефективні клітини, відповідальні за NС-цитотоксичність, правильніше говорити про цю цитотоксичність як про явище активності, ніж про клітинну цитотоксичність.

Крім NK- клітин і гіпотетичних NС –клітин, в різних експериментальних системах підтверджено, що протипухлинну активність мають і інші популяції лімфоїдних клітин (табл.). Значну їх частині становлять NK- клітин и на різних етапах активації. Властивість спонтанно вбивати клітини пухлин мають і активовані макрофаги.

Тепер домінує погляд, що NK- клітини становлять популяцію клітин неспецифічного імунітету, які досить рано розвинулись в процесі філогенезу і є первинними стосовно Т- і В-лімфоцитів. Вважають, що крім того, вони беруть участь в імунному нагляді, а саме в комплексі імунних механізмів протипухлинного захисту, а також противірусного захисту [4].